Єрусалимський синдром - відносно рідкісний психічний розлад, вид манії величі, при якому турист або паломник, що знаходиться в Єрусалимі, уявляє і відчуває, що він володіє божественними і пророчими силами і неначе є втіленням певного біблейського героя, на якого покладена пророча місія з порятунку світу. Дане явище вважається психозом і веде до госпіталізації в психіатричну лікарню.
 

Особливістю цього синдрому є те, що туристи або паломники, страждаючі даним розладом, проробляють довгий шлях через весь світ до Єрусалиму, і коли добираються до нього, починають поводитися на міських площах і святих місцях так, немов володіють божественними або пророчими силами. Театральність, що характеризує їх поведінку, привертає увагу оточуючих. Іноді їх поведінка доходить до крайнощів, і становить небезпеку їм самих або оточуючих, і з'являється необхідність у примусовій госпіталізації, поки не мине період їхньої небезпечної поведінки. Серед страждаючих від цього синдрому зустрічаються як іудеї, так і християни, у яких довгоочікувана зустріч зі святими для них місцями (наприклад, історичні місця присутності Ісуса Христа) викликає значне погіршення стану.
 

Статистика показує, що до єрусалимського синдрому однаково схильні як іудеї, християни і мусульмани незалежно від конфесії. З погляду психіатрів, даний феномен є аналогом спостережуваного у Флоренції та Римі синдрому Стендаля, або Паризького синдрому, якому найбільш схильні туристи з Японії. Також аналогічне психічний розлад може спостерігатися у паломників в Мецці.
 

Захворювання вперше клінічно описано в 1930-х роках єрусалимським психіатром Хайнцем Германом. Разом з тим перші прояви синдрому були зафіксовані ще в Середні століття в подорожі Фелікса Фабера і в біографії Марджері Кемп. Також ряд випадків синдрому спостерігався серед паломників XIX століття.

Одним з найбільш важких за наслідками проявів синдрому стала поведінка християнського паломника з Австралії Денніса Майкла Рохана (en: Denis Michael Rohan). 21 серпня 1969 він спробував підпалити мечеть Аль-Акса на Храмовій горі, що спровокувало в місті масові заворушення. Сам паломник оголосив себе «посланцем Господа», який отримав «Божественні вказівки» знищити Аль-Аксу, щоб допомогти євреям виконати пророцтва Захарії - побудувати Третій Храм, і тим прискорити Друге пришестя Ісуса Христа.
 

Рохан пішов на цей крок під впливом проповідей теле-євангеліста Герберта У. Армстронга (en: Herbert W. Armstrong), засновника так званої Всесвітньої Церкви Бога (Worldwide Church of God). Незабаром після інциденту Армстронг постарався дистанціюватися від дій Рохана. Ортодоксальний Верховний Рабинат Ізраїлю також засудив спробу підпалу.
 

В кінці 1990-х років Британський психіатричний журнал припустив, що поєднання впливу Єрусалиму з наближенням нового тисячоліття викличе в цьому місті масову істерію. У 2000-му році, дійсно, спостерігалося деякі збільшення випадків Єрусалимського синдрому, однак страхи про початок «епідемії» виявилися перебільшеними.
 

Одним з найбільш відомих центрів вивчення синдрому є лікарня Кфар Шауль в Єрусалимі. За 13 років спостереження (1980-1993) відзначено +1200 паломників з важкими психічними проблемами, викликаними відвідуванням Єрусалиму. Близько 470 з них звернулися до лікарні. Серед пацієнтів Кфар Шауль відзначається значна кількість паломників - п'ятидесятників із сільських районів США та Скандинавії.
 

В даний час цей показник становить у середньому 100 осіб на рік, з яких у лікарні виявляється в середньому 40. Даний показник є відносно невеликим порівняно із загальною кількістю туристів в Єрусалимі (до двох мільйонів чоловік на рік). На думку психіатрів Каліа і Віцума, дана пропорція нічим не відрізняється від будь-якого іншого міста світу.
 

Перебіг синдрому поділяють на 3 типи
 

Тип I синдрому пов'язаний з вже раніше існуючим у пацієнта психічним розладом. Пацієнт може представляти себе важливим для релігії історичним персонажем, або перебувати під впливом важливих релігійних концепцій, таких, як пришестя Месії або Друге пришестя Ісуса Христа.
 

Тип II ускладнюється ідіосинкразією. Він необов'язково приймає форму психічного розладу, і може проявлятися у вигляді аномальної культурної реакції як для окремого індивідуума, так і для невеликої релігійної групи.
 

Найбільш добре відомий тип III, коли раніше психічно врівноважена особистість після прибуття в Єрусалим починає демонструвати явні ознаки психічного розладу. Психоз зазвичай проходить сам через кілька тижнів, або після того, як пацієнт покидає Єрусалим. Для даного типу синдрому є характерний набір ознак:

• Схвильованість;

• Бажання відколотися від групи або сім'ї, і подорожувати по місту на самоті;

• Нав'язливе прагнення до чистоти, незвично часте прийняття душу або ванн, відрізання нігтів на руках і ногах;

• Виготовлення схожого на тогу шати білого кольору, часто - з готельних простирадлом;

• Прагнення голосно викрикувати вірші з Біблії, псалми, різного роду релігійні гімни. Помітивши подібна поведінка, готельний персонал або туристичні гіди зазвичай намагаються відвести пацієнта до фахівця. В іншому випадку розвиваються наступні дві стадії синдрому:

• Процесія або урочистий марш до одного з святих місць Єрусалиму;

• Проголошення проповідей у святому місці. За 13 років спостереження зафіксовано 42 подібних проповіді.