Психоделічна психотерапія (наприклад, ЛСД-психотерапія) - психотерапевтична практика із використанням психоделічних препаратів, особливо серотонінергічних, таких як LSD, DMT, псилоцин. Прихильники психоделічної терапії вважають, що ці препарати сприяють розкриттю і дослідженню людиною, за допомогою психотерапевта, прихованих сторін своєї психіки, з метою самовдосконалення, позбавлення від алкогольної та інших залежностей.
Історія досліджень до законодавчої заборони
Протягом 1950-х - 60-х років дослідження психоделічних речовин спонсорувались урядами США, держав Західної Європи, а також СРСР. Стимулювали дослідження гіпотези про те, що галюциногени допомагають позбавитися як від шкідливих звичок, так і від дистресу хворих у термінальній стадії. Експерименти давали добрі результати, приносячи учасникам довготривале почуття душевного підйому.
У 1961 році при тестуванні на вмираючих від раку пацієнтах, які зазнають напади відчаю від сильного болю, психоделічна психотерапія не чинила суттєвого впливу на фізичне здоров'я пацієнтів, але приводила до таких психологічних ефектів, як зникнення депресії, болю, прийняття хвороби та швидкої смерті, позитивна зміна емоційного статусу.
У 1963 році Тімоті Лірі або Річард Олперт були звільнені з Гарвардського університету за звинуваченням у використанні невідповідних методів дослідження галюциногенів (проведення випробувань над студентами), на них покладається частина провини за потрапляння психоделіків на вулиці і зростання їх неконтрольованого вживання, внаслідок якого уряд США в 1970 році прийняли закон відомий як закон «о контролируемых веществах», що заборонив фінансуються з федерального бюджету випробування психоделіків на добровольцях.

У 1964 році Ерік Каст (Eric Kast) з Чиказької медичної школи, писав з приводу своїх дослідів щодо полегшення страждання хворих на термінальній стадії за допомогою ЛСД:
«пацієнти перестали безперервно думати про катастрофічності свого становища, вільно говорили про неминучість смерті з почуттям, абсолютно не властивим людям західної цивілізації, але полегшує їх душевний стан»
Схожі результати отримали Станіслав Гроф і Вільям Річардс з державного госпіталю в Спрінг-Гров поблизу Балтімора, що використали також діпропілтріптамін.
Альтернативні методики
Внаслідок заборони психоделічної психотерапії Станіслав Гроф (разом з дружиною Христиною) в 1975 році запропонував метод холотропного дихання, як такий, що дозволяє досягти змінених станів свідомості (або холотропних), аналогічних станів свідомості, викликуваним психоделічними речовинами.
Диссоціативи
У 1990-х роках за допомогою кетаміну в Росії ряд фахівців, включаючи Євгена Крупицького проводив психоделічну психотерапію алкоголізму, причому чим більш глибоким був «катарсис», тим більш негативними у пацієнта були психоделічні переживання, тим більш тривалою була ремісія. Кетамін може допомагати від регіональних болів і виступати в якості антидепресанту, ричому діє в малих дозах і пропонує кращі антідепрессантним дією, ніж прозак.
Психоделіки
У 2001 році в університеті Джона Хопкінса професор психіатрії та нейрофізіології Роналд Гріффітс провів вивчення псилоцибіну на 36 добровольцях. Досліджувався як його психоспіритичний вплив на здоров'я, так і усунення або пом'якшення симптомів різних психічних і поведінкових розладів в тих випадках, коли традиційні методи не допомагають. Випробовувані в результаті експерименту показали поліпшення як фізичного, так і психічного стану, що підтверджують їх родичами, нічого не знали про експеримент. Хоча підбиралися добровольці знайомі з духовними практиками,  приблизно третина учасників експерименту відчували непереборний страх, а у п'ятій частині були напади параної прямо під час сеансу, що купувались наглядом досвідченого мед. персоналу. Загалом, попередній відбір добровольців і їх психологічна підготовка дозволяють звести до мінімуму небажані побічні ефекти, і, на думку дослідників, психоделіки можна буде випробувати як ліки в таких станах, як аномальна харчова поведінка, сексуальні розлади, адаптаційні порушення.
Емпатогени
Після криміналізації МДМА «метілендіоксиметамфетамін) в США в 1985 році була заснована некомерційна Багатопрофільна асоціація психоделічних досліджень (англ.), яка, зокрема, зайнялася тим, щоб МДМА визнали в якості лікарського засобу, який можна відпускати за рецептом. Препарат полегшує психотерапію, зменшуючи страх, що дозволяє пацієнтам знову переживати травмуючі спогади без емоційного перевантаження.
Попередні результати свідчать про те, що МДМА-терапія посттравматичного стресового растройства може бути ефективною для людей, яким не допомогли інші види лікування.